?

Log in

No account? Create an account

Варшава

Десять років минуло. Я завжди згадувала це місто як те, де я відкрила себе іншу. Тут написано багато віршів, прочитано польською немало книг. Ходжено з одного берега на інший (зараз теж не користуюся транспортом принципово!). Місто, де гостро ностальгуєш за домом, але почуваєшся як вдома. Із трагічною долею... Варшава!
Пішли на фрі-тур з моїм екскурсантом. Побачила, що групи можуть бути 20-25 людей! В Одесі на таких безкоштовних турах було максимум за 1 раз 15 осіб. І то не у мене.. Вже другий випадок зустрічі з екскурсантом на його батьківщині.
Писали з сестрою російською лист на тему. Трохи вимучувала. Давно не вибудовувала форму листа)))
Мене запрошують в гості без жодних прохань. Я прям хочу тут пожити знову!

Просто влізло в голову. Не моє

Одного разу ти визирнеш у вікно, а там неочікувана зима. Раптова і така невчасна. Полізеш за ковдрою. Питимеш гарячі чаї. Слухатимеш пісні дитинства. Згадаєш друзів, з якими давно не говорив. А чи є в тебе друзі? Гаразд, наче той був не проти побазікати. Дивно, не відповідає. Трохи нервуєш. Завжди відповідав. Стає холодніше. Самотньо. Ще раз. Тихо. Що трапилося? З ним? З тобою? Звідки ця зима? Звідки ця непотрібність? Чому ти раптом захотів поговорити? Чому?
За вікном тихо. Ні, там негода. Хоч комусь має бути не байдуже?!

Truly friends

Що би не сталося, вони лишаються зі мною. ДРУЗІ. Поговорили - наче погладити по голівці, обійняли та підтримали. Ні, вони не кажуть, що я хороша, а всі мужики - казли. Просто не треба розуміти кожного, хто був у моєму житті. Варто зрозуміти СЕБЕ. І не зависати на минулому, НЕ ЗУПИНЯТИСЯ.
В мене є я. Це найцінніше. І люди, які не користуються моїми слабкостями.
А ще є море. Я його безкінечно люблю.

Exhausted

Сьогодні просто вимочалена. Геть ніяка. Нічого не хочу. Не бачити нікого, і особливо - не говорити. Люди втомлюють.
Одеса досі дивує. Такими мають бути стосунки - постійно щось нове.
Із задоволенням переглянула Batman forever, The book of Eli. Вразив Training day. Дензел Вашингтон - моє нове захоплення.

Скоро..

Через два місяці знову в дорогу.
Я легко загораюся людиною. Непостійна? Я вже легко прощаюся. Холодний розум?
Літала уві сні, бо дістала на землі якась активна черепаха!))) а ще бачила, як затягнене хмарами небо раптом розверзлося і з тієї "дірки" пішов дощ. Незабутнє враження!!

З минулого

Коли спілкуєшся з людьми після року-кількох неспілкування, завжди цікаво, що змінилося? Зазвичай - нічого кардинального. І якщо була внутрішня єдність, то вона лишається. Була дистанція - теж витримується)) Є люди, які викреслилися з серця, наче їх ніколи не було.
Написав колишній. Той самий, через якого я думала, що більше на кораблях не матиму стосунків. І він досі в моєму серці. Назад не повернеш, але і близькість, яка виникла між нами одразу, нікуди не дінеш.
Я щаслива, що моє серце повниться почуттями.

Nie do wiary

Це диво, але ще два роки тому влітку я тільки починала говорити англійською (соромилася, не розуміла іноземців і сама ледь могла висловитись), а тепер я вожу волонтерські екскурсії! Моє захоплення Одесою тепер має попит! Я можу показати своє кохане місто! Чесно, я приємно шокована. І щаслива. Як завжди :)
І я дуже люблю бути в центрі уваги!

РозМОРЕна

Щодня - ходимо на море, часом вдається двічі прошвирнутися (вранці і ввечері). Загоріла. Усіма стилями плаваю, аж втомлююся :) Збирали кілька разів мідії та їли з вершково-часниковим соусом. Це дуже азартна справа - сколупувати їх з пірса. Гостювали сестра з родиною з Маріуполя. Для племінниць я тьотя Свєта. Капєц, я ж їх лише на 16-19 років старша! Коли тобі за 30, ти почуваєшся дівчиною, яка вже може бути на ти з 50-річними, але й з 15-річними наче просто.
Сестра порадила звернутися до візажиста, бо "треба себе гарно подати". Маю подругу-гримера. Спитаюся. Хоча ніколи цим не заморочувалася.
Мій коханий телефонує, це дуже мило)) Чи вистачить нас на довгі distance relationship? Але поки що тримаємось. Все якось само собою, без напрягів.

We'll see

Моя масажистка - свідок Єгови (між іншим, мій улюблений Джордж Бенсон - теж :(), і протягом сеансу я вислуховую проповіді і приклади "як має бути". Дещо справді слушне. Але загалом, якщо перейнятися, то відчуєш себе вкрай грішною (як мене земля носить - дивно).
Знаю точно, що в порівнянні зі студентськими роками я змінилася дуже. За чимось я сумую, але ні про що не шкодую.
Як я поспокійнішала!! І рейси таки вплинули - я наче розучилася жити звичайним земним життям, особливо в побуті. Мене тягне в море. Тут якось неповно.
Тягне до простої їжі, до бродячих собак і котів. Хочеться тепла. І простоти. Безмежно радію сонцю, спеці, дощам, деревам, птахам. Все прекрасне!!!

Роздуми..

Життя на кораблі - це зовсім інша реальність. Усе легко і важко водночас. Легко закохатися, помилитися, почуття загострюються, але й приглушуються. Я майже не сумую за домом. І все, що відбувається десь - таке далеке, незначне... А тут, здається, життя вирує, щодня дивує. Нові порти, люди, відчуття. Влаштовую собі дні спокою - п'ю каву з морозивом, їм хліб з маслом (це так смачно після трьох місяців делікатесів!!), читаю книгу, дивлюся в вікно, слухаю щось українське...
Тут часто не знаєш, чого хочеш, бо всього багато. Розбиваєш серця, сам того не бажаючи, але й твоє серце болить. А скільки безсонних ночей!..
Дрібниці виростають у проблеми, які обговорюєш кілька днів.
Свята (Великдень тощо) взагалі не відчуваєш. Але кінець круїзу іноді хочеться відсвяткувати бокалом вина.
Гості. Це окрема тема. З ними часом цікаво, часом обтяжливо. Але з деякими здружуєшся.
Прикипаєш до деяких людей так, що без них корабель чужіє...
Але корабель стає домом, це правда.

Latest Month

жовтень 2017
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com
Designed by phuck